slider-1 slider-4

Християнську віру не можна відокремити від імені Ісуса і від того всього, що це ім’я виражає, оскільки Його ім’я – це ім’я, „яке вище всякого іншого імені”, ім’я перед яким „покло­нилося кожне коліно – і підне­бес­них, і земних, і підземних” (Флп 2, 9). Ім’я Ісус стало власним іменем Господа неба і землі.

Ім’я Ісус асоціюється з Божою всемогутністю – життєвою силою, однак дуже нам доступною.

Ісус – це єдине спасіння людства (Діян 4, 12), єдине багатство Церкви (Діян 3, 6), єдина міць, якою володіє Церква: „Зціляє тебе Ісус Христос” (Діян 9, 34). І вся місія Церкви полягає в тому, щоби „говорити в Ім’я Ісуса”.

Це чітко видно в навчанні Апостола Павла, який наступного дня після свого навернення „відразу ж почав проповідувати про Ісуса, що Він – Син Божий ” (Діян 9, 20), на ринку в Афінах „благо­вістив про Ісуса та воск­­ре­сіння” (Діян 17, 18), а в Коринті говорить про „Ісуса Хри­ста, і то розп’ятого” (1 Кор 2, 2).

Усе існування християн, а отже і наше, полягає в тому, щоби ми „посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Хрис­та” (Діян 15, 26), а найбільшим щастям – це „за Ім’я Господа Ісуса удостоїтися прийняти зневагу” (Діян 5, 41), і навіть померти „за ім’я Господа Ісуса!” (Діян 21, 13).

Опрацювання на підставі Słownika teologii biblijnej: Любов Кондрак