slider-1 slider-4

 

Колись у дитинстві я почув про свято Стрітення Господнього і запитав: «Що означає Стрітення?» Мені пояснили, що це зима зустрічається з весною і розповіли про народні прикмети: яка буде погода на Стрітення, відповідно така погода буде весною. Точно не пам’ятаю тих законів природи, інакше поділився б тими знаннями. Я тоді був ще дитиною, але мене здивувало, чого ж тоді це святкують у Церкві і який зв’язок має погода цього дня на характер проходження весни.

Тепер починаю дещо розуміти, а принаймні звідки це свято походить. У літургійних читаннях йде чітке посилання на Євангеліє від Луки. У латинському обряді, це Лк 2, 22-32, а у візантійському – Лк 2, 22-40. В обох обрядах практично той самий текст. У ньому описуються етапи, які Марія мала пройти згідно з законами Старого Завіту: «Заговорив Господь до Мойсея, кажучи: “Промов до синів Ізраїля таке: Коли жінка завагітніє й вродить хлоп’ятко, буде нечистою сім днів; як під час місячного спливу, буде нечистою. А восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього, вона ж тридцять три дні нехай сидить у хаті, очищаючись від крови; ні до чого святого нехай не доторкається й до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її. Якщо вродить дівчатко, буде нечистою два тижні, як під час спливу; шістдесят шість днів сидітиме вдома, очищаючись від крови. Як же сповняться дні очищення її, чи за сина, чи за доньку, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву за гріх, до входу в намет зборів, священикові. А він принесе їх перед Господа і відслужить за неї покуту, і вона очиститься від свого кровотоку. Такий закон щодо тієї, яка родить чи хлопятко, чи дівчатко. А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят; одне на всепалення, а друге на жертву за гріх. І відслужить священик за неї покуту, й вона стане чистою» (Лев 12.1-8). Ці жертви очищали жінку від юридичної нечистоти і не мали ніякого зв’язку з моральним занепадом чи провиною. Оскільки Марія, згідно з наукою Церкви, є непорочно зачата, то не могла мати юридичної нечистоти, однак вона зробила все, щоби виконати закон Мойсея і не викликати злих думок в інших людей.

Далі Євангеліє говорить: «Як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”» (Лк 2,23), спирається на книгу Вихід «Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє» (13,2). Марія з Йосифом добре знали звідки взявся Ісус і що ангел Господній їм обіцяв. Вони покірно виконують усе, що написано в Старому Завіті і викуповують Його у левітів за 5 шеклів (викупна ціна), як написано в Книзі Чисел: «Усе первородне від усякого тіла, що принесуть Господеві, чи то людина, чи скотина, твоє буде; тільки первородна дитина мусить бути викуплена, і первородне від нечистої скотини мусить бути викуплене. Ти візьмеш за них викуп, від одного місяця життя їхнього, 5 шеклів срібла за твоєю оцінкою, по шеклеві святині, по 20 гер у шеклі» (18, 15-16). Як Самуїл був посвячений Богові, щоби стати священиком (1 Сам 1-11, 22), так і Лука натякає на таку ж посвяту Ісуса (Лк 1, 35).

Тут можна побачити і вірність Бога своєму слову. Як Він заповів робити людям у Старому Завіті, так само робить на початку Нового Завіту. Повністю дотримується свого слова у реальному земному житті. Марія з Йосифом, знаючи походження Ісуса, не хочуть виділятися серед інших людей, а покірно роблять те, що було написано в Божому законі. Тут і нам є чого повчитися від них: не йти за своїм «Я», а робити те, чого вчить Господній закон.

У храмі був чоловік Симеон (Лк 2, 25). Він чекав утіхи Ізраїля. Згідно з єврейською традицією, багато людей вірило, що Ягве порятує свій народ від панування невірних (римлян) та відновить славне царство Давида у Єрусалимі (Лк 2, 38). Ці надії пов’язували з Месією, який мав прийти, і коли Ісус уже дорослим входив у Єрусалим, люди вигукували «Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» (Мк 11, 10). А Симеону Святий Дух відкрив, що «що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа» (Лк 2, 26). І коли Симеон взяв Ісуса на руки, думаю, що завдяки Святому Духові він відчув, що тримає Спасителя Ізраїлю. Мабуть, тоді він зрозумів, Хто має спасти його народ. Вигляд маленького Ісуса дав Симеону зрозуміти, який є Господь: тихий і покірний.

Можливо, саме тому ми і святкуємо зустріч Божої природи з людською, коли Бог дає показує себе людині і дає частково зрозуміти Ким Він є. І для Симеона стають зрозумілі пророцтва Ісаї, як стосовно вибраного народу: «Я наблизив моє спасіння: воно вже недалеко, допомога моя не забариться. Я дам Сіонові моє спасіння, Ізраїлеві мою велич» (Іс 46, 13), так і для інших народів: «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам» (Іс 42, 6), та «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу» (Іс 49, 6). Як Месія, Ісус є представником союзу, який бере на себе покликання Ізраїлю та звершує місію, що залишилась невиконаною при Його приході, тобто благословити всі народи (ККЦ 529). Це було перше визнання людиною, ким був Ісус. Аналізуючи слова Симеона ми можемо тільки захоплюватись, яким послідовним Господь, і як він дотримується свого слова, яке об’явив через пророків.

Опрацював Андрій Мельник

Джерело: «Євангеліє від Луки, Коментарі та примітки Скотта Гана та Куртіса Мітча», Івано-Франківськ: Видавництво «Апостол» 2013.