slider-1 slider-4

 

З переказів відомо, що святий Януарій (народився приблизно 270 року) був єпископом Беневенту за часів римського імператора Діоклетіана, який на початку IV століття жорстоко переслідував християн. Водночас процвітав поганський культ та ідолопоклонство.

Диякон Созус закликав християн не втрачати віри у правдивого Бога, за що був ув’язнений. Коли Януарій з двома іншими дияконами Фестом і Дезидерієм відвідав Созуса, щоб його потішити, їх також схопили і змушували зректися своєї віри та принести жертву божкам. Однак вони відмовилися це зробити, за що були приречені на смерть у амфітеатрі від диких звірів. Вони загинули 19 вересня 305 р., проте у різних місцях. Януарій, Фест і Дезидерій у Беневенто, а Созій – в Місено.

Після екзекуції до тіл мучеників наблизилася жінка-християнка і зібрала краплі крові єпископа Януарія до двох ампулок. Вона не могла тоді передбачити, що завдяки її мужньому вчинкові в майбутньому діятимуться великі чуда. Кров святого декілька разів у рік стає рідкою і починає пульсувати. Це явище зауважили ще в XIV столітті, а болонський кардинал Ламбертіні (майбутній папа Бенедикт XIV) написав: У Неаполі є кров, яка не може дочекатися воскресіння…

Джерело: Święci na każdy dzień, Kielce, 2006, с. 677-680.
Опрацювала Софія Сагайдачна