slider-1 slider-4

 

Господи Ісусе, Ти сказав: «Я прийшов, щоб вогонь принести на землю і як же прагну, щоб він уже розгорівся», просимо Тебе за заступництвом святої Терези від Дитяти Ісуса, розпали в нас таку саму любов, якою вона любила Тебе, щоб ми за її прикладом були готові віддати навіть життя заради Тебе. Амінь

Свята Тереза Мартен народилася 2 січня 1873 р., в Алансоні у Франції. Її батьками були блаженні Людовік та Зелі Мартен. Тереза була обдарованою дитиною, вже у три роки знала алфавіт, мала сильну волю і була доволі впертою. Коли вона мала чотири роки помирає її мати, після чого родина Мартен переїжджає до Лізьє. Протягом якогось часу Терезу мучила хвороблива духовна скрупульозність – думки про нібито скоєний гріх, вона стала плаксивою та надзвичайно вразливою. Проте від Христового Різдва 1886 р. все змінилося. Тереза описує це прощання зі своєю надмірною вразливістю як раптове зростання «в одну мить».

Терезі маму замінила старша сестра Поліна, котра 1882 р. вступила до кармелітського ордену, для Терези це було великий удар. Вона захворіла, та все промовляла молитву, яку навчила її мати: «Мій Боже, Тобі я віддаю своє серце. Візьми його, якщо воно Тобі подобається, щоб уже ніхто не міг ним володіти, тільки Ти, мій добрий Ісусе!» 13 травня 1883 р. її оздоровила усмішка Пречистої Діви Марії, яка стояла біля ліжка Терези. Пізніше її Тереза називає «Дівою усмішки».

8 травня 1884 р. вона приймає Перше Святе Причастя, після якого промовила: «Який же солодкий був перший поцілунок Ісуса для моєї душі! Це був поцілунок любові, я почувалася улюбленою й також сказала: “Я люблю Тебе й віддаю Тобі себе назавжди”. Після вступу до кармелітського монастиря сестри Марії Тереза вирішила: «Що в мене вже не буде ніякої радості на землі. Бо Господь дав мені благодать пізнати світ саме настільки, щоб знехтувати ним і віддалитися від нього».

Маючи велике прагнення присвятити своє життя Богу, Тереза просить місцевого єпископа про дозвіл, та він відмовив кажучи: «Ти ще замала на свій вік до Кармелю». Не дивлячись на заборону єпископа Ревероні, Тереза разом з батьком та сестрами вирушає у паломництво до Рима на аудієнцію до Святішого Отця Папи Лева XIII, який дає дозвіл на вступ до Кармелю в присутності єпископа о. Ревероні.

У віці 15 років, 9 квітня 1888 р. Тереза вступає до Кармелю. Чернече життя стало для неї саме таким, яким вона собі його уявляла. У ніч Великого Четверга зауважила перші краплі крові на хустинці після кашляння – «знак», що вічність вже близько. Страждаючи, Тереза згадувала Страсті Христа та єднала з Ним свої болі і жертвувала їх за навернення грішників. Вона теж сказала: «Побожність зростає серед страждань». Коли вона перебувала на ліжку «страждання» (так Тереза називала своє ліжко), Мати Агнеса попросила записувати її всі свої спогади від дитинства та свої думки. 30 вересня 1897 р., маючи 24 роки, помирає у Лізьє в монастирі сестер кармеліток. Перед смертю Тереза сказала: «Я не помираю, а починаю жити… Хочу, щоб із небі сипався дощ із троянд». За рік виходить її автобіографічна книжка «Історія однієї душі».

У червні 1980 року Йоан Павло II, перебуваючи у Лізьє, сказав: «Подякуймо св. Терезі з Лізьє. Подякуймо їй за просту і чисту красу, яка через неї з’явилася Церкві і світу. Ця краса чарує нас, навіть якщо ми знаємо, що дорога до неї була важкою і повною страждань... Але прекрасне існує тому, що чарує нас працею. Найважливішою працею, завдяки якій людина пізнає таємницю свого людського єства».

Джерела:

1. ŚWIĘCI na każdy dzień, Kielce 2006, с.718-721.

2. Історія Однієї Душі, Кайрос 2010, с.79; с. 84; с. 97; с.136-137.

3. Конрад де Меестер Кармеліт, З пустими руками. Послання Терези з Лізьє, Кайрос 2010, с.14-15.

Опрацювала Софія Сагайдачна